МОДУЛЬ 3

ОРГАНІЗАТОРИ ОПТОВОГО ОБІГУ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

Тема 7 АУКЦІОНИ

7.1. Поняття і види аукціоної торгівлі

7.2. Техніка проведення аукціону

Аукціонна торгівля - це вид ринкової торгівлі, при якій продавець, бажаючи одержати максимальний прибуток, використовує пряму конкуренцію декількох покупців, присутніх на продажу. Аукціонна торгівля використовується переважно для збуту порівняно обмеженого переліку товарів: хутро, предмети антикваріату, художні вироби, коні, вироби з дорогоцінних металів, вовна, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу та ін.

Для таких товарів, як хутро, вовна, чай, тютюн аукціонна торгівля є найважливішою формою реалізації на міжнародному ринку. Так, через міжнародні аукціони в США та Канаді реалізується понад 70% усього хутра, що продається цими країнами; в Данії - близько 90%; у Швеції та Норвегії - приблизно 95%. Через міжнародні аукціони ре&тїзуеться близько 70% чаю, що продається на світовому ринку; 90- 95% немитої вовни, що експортується Австралією та Новою Зеландією,

Аукціони організовуються підприємствами (фірмами), які спеціалізуються на їх проведенні. Аукціони можуть проводитися підприємствами, для яких торги не є основним видом діяльності, проте статутом передбачено право на їх проведення. До цієї організаційної форми належать аукціони, що проводяться біржами, салонами художників, музеями, постійно діючими виставками, торговельними організаціями та підприємствами тощо.

Спеціалізовані фірми займаються організацією аукціонів і продажем на них аукціонних товарів як за свій рахунок, так і на комісійних засадах і беруть на себе виконання всіх функцій з підготовки та проведення аукціонів. Організацією і проведенням аукціонів можуть займатися і брокерсько-комісійні фірми, які продають на аукціонах товари на комісійних засадах за дорученням своїх клієнтів. Брокерська фірма, що проводить аукціон, може виступати одночасно представником і продавця і покупця. При цьому продавець може не знати покупця, а покупець - продавця, але обидва вони знають одного брокера.

Аукціони є комерційними організаціями з відповідним розташуванням приміщень, устаткуванням і кваліфікованими фахівцями. Управління аукціоном здійснює аукціонний комітет, до складу якого входять директор аукціону, представники місцевої муніципальної влади. Директору аукціону підпорядковуються виконавчі служби - фінансова, правова, експертна, комерційна, транспортна, загального господарства та ін. Аукціонний комітет розробляє і затверджує правила аукціонних торгів з графіком їх проведення та призначенням ведучого торгів - аукціоніста.

Залежно від порядку організації аукціони бувають:

1) примусові - які проводяться, як правило, державними організаціями з метою продажу конфіскованих, незатребуваних і неоплачених товарів, закладеного і не викупленого в строк майна;

2) добровільні - які проводяться за ініціативою власників товарів з метою найбільш вигідного їх продажу.

Аукціони бувають на підвищення або зниження ціни у гласній або таємній формах.

При так званому аукціоні на підвищення ціни (одностайний аукціон, або англійський) торги починаються з оголошення мінімальної ціни, встановленої продавцем. Після цього покупці роблять добровільні надбавки на величину не нижче за мінімальну надбавку, вказану в правилах проведення торгів. При цьому номер покупця й остаточна ціна гласно оголошується. При негласному (німому) аукціоні покупці подають аукціоністу наперед встановлені знаки згоди на додаткові ціни. Аукціоніст кожного разу оголошує нову ціну, не називаючи покупця. Негласне проведення аукціону дозволяє зберегти в таємниці покупці.

Аукціони можуть проводитися і на зниження ціни, так звані голландські аукціони (»вейдлинг»). Прикладом »голландського аукціону» може бути аукціон з продажу квітів в Амстердамі. З понеділка по п’ятницю сюди до 8 год. ранку надходять великі партії квітів, продаж яких ведеться відразу в 5-ти великих залах. Квіти рухаються по конвеєру через зал. Оптові покупці сидять за розташованими амфітеатром спеціально обладнаними столами. Перед кожним є кнопка, пов’язана з великим циферблатом, що висить на протилежній стіні, на якому стрілка рухається від максимальної до мінімальної ціни. У міру руху транспортера, на якому встановлені візки з квітами (лотами), що продаються, рухається і стрілка. Для ухвалення рішення даються лічені секунди. Хто першим натисне кнопку, той і набуває право на квіти. Покупка фіксується й оформляється комп’ютером за 15 секунд - від натиснення кнопки до видачі рахунку. Непродані квіти йдуть у компост. Щодня в Амстердамі продається за 4 год. роботи до 12 млн. зрізаних квітів. Щорічно тут реалізуються до 900 млн. троянд, 250 млн. тюльпанів і 220 млн. квітів у горщиках, всього понад 3 млрд. штук. У цілому в Нідерландах на 12 спеціалізованих аукціонах реалізується понад 6 млрд. квітів. Приблизно 80% з них іде на експорт. Частка Нідерландів у міжнародній торгівлі квітами становить понад 60%.

7.2. Техніка проведення аукціону

Аукціони зручні для продавця з наступних причин:

1) концентрований попит на товари;

2) можливість продавати товари за найвищою із запропонованих цін;

3) відсутність необхідності пошуку покупця;

4) використання досвіду та спеціальних знань аукціоністів. Зручність аукціонів для покупців полягає в наступному:

1) можливість підбору потрібного асортименту товарів;

2) полегшення орієнтації в кон’юнктурі.

Для участі в аукціоні кожен бажаючий повинен оформити заявку та пропозицію на висунення товару на аукціон. У пропозиції вказується;

• повне найменування товару;

• його короткий опис;

• характеристика споживчих властивостей і якості;

• дані про кількість екземплярів;

• відомості про власника товару.

Експертна оцінка товарів завершується встановленням стартової ціни. У деяких випадках продавець і працівники аукціонного комітету можуть домовлятися про »резервну» ціну, нижче за яку товар не може бути проданий. Всі умови аукціонного продажу товарів фіксуються в аукціонній угоді, яка підписується зацікавленими сторонами.

Угода про участь в аукціоні містить наступні основні умови:

1. Найменування сторін - »Аукціоніст» і »Продавець».

2. Предмет угоди - Аукціоніст проводить (найменування місця проведення аукціону, термін) прилюдний продаж товарів Продавця за найвищу ціну, а Продавець надає свої товари для продажу.

3. Обов’язки Продавця - вій повинен за_днів до відкриття аукціону надати індивідуально певні товари або партії товарів відповідно до переліку, що додається до справжньої угоди.

4. Обов’язки Аукціоніста:

1) організує прилюдний продаж товарів Продавця в суворій відповідності з розробленими і встановленими Правилами аукціону, які повинні бути доведені до кожного учасника;

2) виплачує Продавцю протягом днів належну суму.

5. Винагорода Аукціоніста - Продавець виплачує Аукціоністу до початку аукціону винагороду в розмірі_. Винагорода не може обчислюватися у вигляді процентного відрахування від остаточної суми операції. Отримання винагороди Аукціоністом від Покупця регламентується Правилами проведення аукціону.

6. Відповідальність сторін - регламентується чинним законодавством, Правилами аукціонного продажу та угодою.

7. Юридичні адреси сторін.

Техніка проведення аукціону поділяється на 4 стадії (етапи):

1) підготовка аукціону;

2) огляд товарів;

3) аукціонний торг;

4) оформлення аукціонної операції та передача товару покупцю.

1. Підготовка аукціону. Починається за 2-3 місяці до майбутнього аукціону. Прийняті від продавців товари сортуються залежно від якості за лотами (стандартна партія або одиниця товару). Кожному лоту надається номер, під яким він продаватиметься з аукціону. Від кожної партії відбирається зразок.

Після закінчення сортування аукціонний комітет випускає каталог з вказівкою номерів лотів, сорту та кількості одиниць товару в кожному лоті. Каталог розсилається можливим покупцям з додатком Правил аукціонного торгу. У правилах указуються:

1) порядок огляду товарів;

2) порядок продажу та фіксації цін;

3) порядок укладення контрактів;

4) право продажу товарів третім особам;

5) порядок зняття товару з торгів;

6) розмір відсотка, який стягується з вартості куплених товарів на користь адміністрації аукціону;

7) порядок вирішення суперечок між сторонами. У каталозі повідомляється:

• дата відкриття аукціону, його тривалість і місце проведення;

• час, встановлений для огляду товару;

• час проведення торгів;

• останній день платежу за придбання товару.

Звичайно в каталозі однакові за якісними показниками лоти групуються в більші партії - страти, які в каталозі відділяються один від одного лініями.

У підготовку аукціону входить також сповіщення потенційних покупців про терміни проведення торгу. Для цього за 1,5-2 місяці до початку аукціону в пресі розміщаються рекламні оголошення з вказівкою:

• умов, місця та часу проведення торгів;

• кількості й асортименту пропонованих до продажу товарів. Дуже ефективним засобом інформування служать яскраво

оформлені рекламні щити та транспортери, що розташовуються:

• в місцях проведення аукціону;

• на території торговельних підприємств;

• на фасадах будівель, де проводиться аукціон. Разом з цим може застосовуватися:

• радіо- та телереклама;

• розсилка потенційним покупцям рекламних брошур, проспектів, рекламних листів і т. д.

2. Огляд товарів. Обов’язковою умовою організації аукціону є завчасне надання потенційним покупцям можливості ознайомитися з товаром.

Огляд товарів проводиться звичайно за тиждень або за 10 днів до відкриття торгів. Кількість днів, відведених для огляду товарів, залежить від розмірів аукціонної експозиції. Скорочення термінів, що відводяться для огляду, може бути досягнуто шляхом удосконалення устаткування залів (спеціальні стенди, візки, денне освітлення і т. д.).

Попередній огляд товарів є обов’язковим, оскільки за умовами аукціонного торгу ніякі претензії щодо якості товарів до продавців і організаторів аукціону після продажу не приймаються (крім прихованих дефектів). Тому покупці повинні уважно оглянути виставлені зразки і в каталозі зробити відмітки номерів лотів і стрингів, які їх зацікавили.

Покупець може ознайомитися не тільки із зразками товарів, але і зі всіма лотами, які його зацікавили (звичайно він цього не робить, оскільки довіряє організаторам аукціону).

На аукціонах чаю та тютюну проводиться дегустація відібраних покупцем зразків. Крім того, покупці під час огляду можуть придбати зразки вподобаних ними партій для додаткової перевірки їх якості.

3. Аукціонний торг. Торги починаються в наперед визначену годину і день і проводяться в спеціальному аукціонному залі, що має форму амфітеатру. При гласному способі аукціоніст оголошує номер чергового лота, називає початкову (стартову) ціну і питає: »Хто більше?» Якщо чергового підвищення ціни не пропонується, аукціоніст після триразового запитання: »Хто більше?» ударяє молотком, підтверджуючи, що даний лот проданий останньому, що назвав найвищу ціну.

Покупець, що хоче придбати товар, піднімає сигнальну табличку, лицьова сторона якої звернена до аукціоніста, і оголошує ціну, що перевищує стартову. Аукціоніст повторює кожну запропоновану покупцем ціну і називає місце, звідки надійшла ціна. У тих випадках, коли через відсутність інтересу до даного лота або внаслідок змови покупців не вдається досягти наміченого рівня продажної ціни, аукціоніст має право без пояснення зняти лот з торгу і виставити його пізніше знову. До удару молотка аукціоніста покупець має право відкликати зроблену пропозицію про ціну.

У складі президії аукціону, крім аукціоніста, знаходяться його помічники, які спостерігають за поведінкою покупців.

Покупцю, що купив перший лот у стрингу і бажає придбати за тією ж ціною інші лоти з даної партії, надається перевага перед іншими покупцями.

У разі виникнення розбіжностей між адміністрацією аукціону та покупцем за першою зберігається право перепродажу будь-якого лота. Претензії можуть бути висунуті адміністрації до продажу наступного лота.

Темп аукціонних торгів дуже високий, і для продажу одного лота в середньому потрібно менше ЗО сек. Таким чином, за 1 год. продають понад 300 лотів.

При автоматизованій системі проведення аукціонного торгу над столом аукціоніста встановлений циферблат з рухомою стрілкою. Аукціоніст встановлює стрілку на найнижчій ціні. Кожен покупець має на закріпленому за ним місці кнопку, яку він натискає тоді, коли бажає зробити покупку за пропонованою ціною. Якщо одночасно декілька покупців натиснуть кнопки, стрілка просунеться до вищої ціни, а на спеціальному табло поряд з циферблатом спалахують номери цих покупців. Стрілка просуватиметься до вищої ціни до тих пір, поки не залишиться один покупець. У цей момент вона зупиняється і на табло з’являється номер цього покупця. Операція вважається завершеною і не може бути анульована іншим покупцем. Дана система застосовується і при використанні способу продажу товарів на зниження ціни (в основному для товарів, що швидко псуються).

4. Оформлення аукціонної операції і передача товару покупцю. Після закінчення торгів покупець оформляє аукціонну операцію. Адміністрація аукціону вручає покупцю контракт на куплений товар. Контракт має типову форму. Покупець підписує контракт і повертає його в контору аукціону, залишивши собі копію. На підставі контракту бухгалтер виписує товарний чек у 2-х екземплярах. У чеці вказуються:

• найменування товару;

• номер інформаційної карти;

• номер лота;

• остаточна аукціонна ціна;

• відомості про покупця;

• дата продажу.

На підставі товарного чека, оплаченого покупцем, бухгалтер реєструє продаж товарів в аукціонній відомості для подальшого розподілу виручки (різниці між стартовою і продажною ціною) між власником товару й організаторами аукціону.

Терміни вивозу товару з аукціонного складу залежать від виду товару (як правило, для товарів, що не швидко псуються, протягом 2-3 тижнів).

Тема 8 БІРЖІ І БІРЖОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

8.1. Поняття, риси, функції бірж

8.2. Види бірж

8.3. Регулювання біржової діяльності

8.4. Характеристика біржового товару і види біржових операцій

8.5. Учасники, механізм і цілі проведення біржових торгів

8.6. Цілі здійснення біржових операцій

Біржа є постійно діючим оптовим ринком, на якому торгівля здійснюється за встановленими біржею правилами у формі гласних публічних торгів, що проводяться в заздалегідь визначеному місці і в певний час.

Сучасна, ефективно функціонуюча біржа є складним механізмом, інформаційно насиченим, ємким за технікою, з підбором високопрофесійних фахівців.

Біржова торгівля на відміну від інших видів торгової діяльності має наступні основні риси:

1. Регулярність відновлення торгівлі й організованого ринку.

2. Підлеглість певним, наперед установленим правилам біржової торгівлі. Кожна біржа виробляє свої правила торгівлі на даній біржі і всі учасники біржової торгівлі зобов’язані їх дотримуватися. Недотримання встановлених правил карається штрафами або виключенням з членів біржі.

3. Приуроченість до певного місця і часу.

4. Прилюдність - тобто біржова торгівля ведеться у присутності всіх членів біржі або з їх відома.

5. Гласність - результати біржової торгівлі є відкритими для широкої публіки, відомості про них надходять у суспільство через ЗМІ.

6. Концентрація попиту і пропозиції щодо товарів, які реалізуються на біржі.

7. Специфічний характер операцій - зустрічний за принципом подвійного аукціону.

8. Спекулятивний характер операцій, прагнення учасників торгівлі до максимального комерційного успіху.

9. Регулювання з боку держави і громадськості.

Функції товарних бірж як однієї з форм організованого товарного ринку передбачають:
1. Забезпечення концентрації попиту та пропозиції в одному місці. Завдяки розміщенню товарних бірж у великих промислових і торгових центрах досягається залучення до біржових операцій великої кількості оптовиків-покупців та продавців певних товарів. Концентрація попиту та пропозиції уможливлює реальну збалансованість товарних ринків, а використання механізму ринкового ціноутворення спрямовує ресурси на забезпечення суспільства дефіцитними товарами або обмежує випуск товарів мірою насичення ними ринку.
2. Регулювання оптового товарообігу на підставі ринкових законів. Виконання цієї функції дає змогу впорядковувати оптовий товарообіг, сформувати ефективні канали розподілу та просування товарів від виробників до споживачів, мінімізувати пов’язані з цим витрати.
3. Формування ринкових цін. Механізм біржового ціноутворення забезпечує визначення співвідношення попиту та пропозиції на конкретний момент, врахування умов поставки та оплати товарів та інші чинники, а також умови для максимального врахування економічних інтересів суб’єктів біржової торгівлі. Тому товарну біржу об’єктивно вважають інструментом формування ринкової ціни, яка використовується більшістю суб’єктів товарного ринку.
4. Боротьба із монополізмом на товарних ринках. Товарна бір­жа сприяє створенню умов для пожвавлення дії різних форм цінової конкуренції. Залучення до біржової торгівлі дедалі більшої кількості продавців, відкритість біржових торгів, вільна конкурен­ція сторін у процесі торгів позбавляють підґрунтя вияву в монополістичних та олігополістичних тенденцій на товарних ринках.

5.Кваліфіковане посередництво між оптовими продавцями та покупцями товарів. Біржові посередники, які здійснюють біржову торгівлю, характеризуються глибоким знанням ринку товарів, на яких вони спеціалізуються. Вони добре орієнтуються в умовах реалізації та закупівлі товарів, змінах поточної біржової кон’юнк­тури й можуть оперативно встановити контакти між покупцями та продавцями. Біржове посередництво сприяє прискоренню товарного та грошового обігу, збільшенню пропозиції товарів, що користуються попитом, мінімізації витрат, пов’язаних зі здійсненням товарного обігу.
6. Зближення покупців та продавців у просторі та часі. Біржова торгівля не має обмежень для продавців чи покупців за територіальною чи відомчою ознакою, вона сприяє формуванню ефек­тивних горизонтальних міжрегіональних зв’язків. Завдяки чіткому дотриманню термінів і правил проведення біржових торгів, поєднанню різних форм біржових операцій вирішуються не лише поточні проблеми учасників торгів, а й створюються умови для плідної співпраці їх у майбутньому.
7. Мінімізація комерційних та фінансових ризиків. Однією з ключових функцій біржової діяльності є надання гарантій виконання укладених на біржі угод, підвищення надійності їх реалізації. Відпрацьований на біржах механізм страхування цінового ризику дає змогу суттєво знизити комерційний та фінансовий ри­зики продавців і покупців, особливо за умов нестабільної економічної та біржової кон’юнктури.
8. Забезпечення суб’єктів відповідних товарних ринків ціновою й комерційною інформацією. Результати регулярних бір­жових торгів забезпечують інформацією про рівень цін на конкретні товари, стан попиту і пропозиції, зміни кон’юнктури ринку всіх суб’єк­тів біржового і небіржового ринку. Ця інформація має відкритий характер і використовується не лише суб’єктами господарювання, а й органами державної виконавчої влади.

До функцій товарної біржі також належать:

1.     стандартизація якісних, кількісних та інших параметрів конкретних біржових товарів, що дає змогу організовувати
торгівлю ними за стандартизованим описом якості без пред’яв­лення при укладанні угоди не лише партії товару, а й його
зразків;

2.     стандартизація біржових контрактів, яка не тільки спрощує й прискорює процес укладання та оформлення угод, а й полегшує виконання їх;

3.     арбітраж суб’єктів біржової торгівлі. Його здійснення допомагає забезпечити захист майнових прав і законних інтересів учасників біржових операцій та виконання договірних зобов’я­зань, а також підвищити ефективність укладених угод;

4.     надання послуг клієнтам із укладання та виконання угод. Передбачає інформаційне та консультативне обслуговування і надання транспортно-експедиторських, складських та інших послуг, пов’язаних із процесом виконання угод і рухом товарів;

5.     забезпечення якісного розрахункового обслуговування. Цю функцію виконують розрахункові палати товарних бірж. Вони здійснюють розрахунки за укладеними угодами, приймають грошові застави, проводять клірингові операції. Розрахункові палати, крім проведення розрахунків за угодами, відповідають за збирання і збереження маржі, підготовку і поширення інформа­ційних звітів про стан товарних ринків;

6.     поповнення національних та регіональних бюджетів. Товар­на біржа та її члени є платниками податків, зборів та інших обов’яз­кових платежів, що поповнюють прибуткову частину відповідних бюджетів.

8.2. Види бірж

Вивченню особливостей роботи бірж, їх структури, складу органів управління допомагає їх класифікація. Ознаками класифікації бірж є:

1. Вид біржового товару. За цією ознакою біржі поділяються на:

• товарні (товарно-сировинні);

• фондові;

• валютні.

2. Принцип організації. Розрізняють три види бірж:

1) публічно-правові - державні біржі, поширені в Європі;

2) приватно-правові - приватні біржі, властиві СІЛА, Англії;

3) змішані - найбільшого поширення набули серед фондових бірж.

3. Правовий статус біржі. Біржі реєструються як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

4. Форма участі відвідувачів у торгах. За цією ознакою розрізняють біржі:

• закриті;

• відкриті.

У торгах на закритих біржах беруть участь їх члени та особи, що виконують роль біржових посередників. Сучасні біржі за кордоном в основному є закритими, оскільки біржова торгівля пов’язана з високими ризиками і вимагає високого професіоналізму.

У торгах на відкритих біржах, окрім постійних членів і біржових посередників, можуть брати участь і відвідувачі. Ступінь відкритості біржі безпосередньо пов’язаний з торговою стратегією. Найчастіше відкритість біржі використовується в рекламних цілях або для пожвавлення торгів. До того ж, відкритість бірж можна пояснити нерозвиненістю біржового механізму, що дозволяє брати участь у торгах непрофесіоналам. Вдосконалення біржової торгівлі призводить до більш закритого характеру діяльності, орієнтує на зростання професіоналізму, формування ділових зв’язків на основі взаємної довіри між торгуючими сторонами.

5. Номенклатура товарів, що є об’єктом біржового торгу. За цією ознакою біржі підрозділяються на:

1) універсальні або біржі загального типу;

2) спеціалізовані біржі. Серед спеціалізованих бірж можна виділити біржі:

• широкого профілю;

• вузькоспеціалізовані.

6. Місце і роль бірж у міжнародній торгівлі. Прийнято поділяти біржі на національні і міжнародні.

7. Характер укладення операцій. За цією ознакою виділяють біржі:

• реального товару;

• ф’ючерсні;

• опційні;

• змішані.

Біржа реального товару характерна для початкового етапу біржової торгівлі. її відмінними рисами є:

1) регулярність відновлення торгу;

2) приуроченість торгівлі до певного місця;

3) підпорядкування встановленим правилам;

4) торгівля масовими, однорідними, порівнюваними за якістю товарами.

На біржах реального товару операції здійснюються за відсутності товару як такого на основі його описової характеристики. Найістотнішою рисою біржі реального товару є обов’язкове постачання й отримання товару після проведення торгів.

Розширення біржової торгівлі призвело до створення бірж нового типу - ф’ючерсних. їх виникнення відображає перетворення біржі реального товару у ринок прав на товар. Основними ознаками ф’ючерсної торгівлі є:

1) фіктивний характер операцій;

2) зв’язок з ринком реального товару через страхування, а не через постачання товару;

3) наперед строго визначена й уніфікована споживна вартість товару, узгоджена кількість якого відображається в біржовому контракті, який стає об’єктом торгівлі і є правом на товар;

4) повна уніфікація умов постачання товару;

5) знеособленість операції та замінність її контрагентів, що забезпечується Розрахунковою палатою біржі.

Ф’ючерсна біржа є ринком цін відповідних товарів і справляє істотний вплив і на біржові котирування, і на фактичні ціни конкретних операцій з реальним товаром (через хеджування), і, врешті-решт, на конкурентоспроможність фірми.

Опційні біржі відіграють значну роль у світовій економіці. Вони використовуються для посилення страхування учасників біржової торгівлі, оскільки дають можливість покупцям опціонів обмежити можливі збитки при висновку біржових операцій.

Ефективність функціонування товарних бірж визначається виконуваними ними функціями. Основними з цих функцій є:

1. Забезпечення високої концентрації попиту та пропозиції в єдиному місці. Це досягається шляхом залучення до біржових операцій якомога більшої кількості продавців і покупців оптових партій товарів. Для забезпечення цієї функції біржі, як правило, створюються в місцях концентрації виробництва і споживання.

2. Регулювання оптового товарообігу на основі ринкових законів. Оскільки товарна біржа є інструментом ринкової економіки, найважливішою складовою частиною її інфраструктури, реалізація оптових партій товарів повністю спирається на закони ринку. Це дозволяє упорядкувати оптовий товарообіг, здійснити найбільш ефективні шляхи просування товарів від виробника до споживача, мінімізувати пов’язані з цим витрати.

3. Формування нових господарських зв’язків.

4. Здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями. Біржове посередництво сприяє прискоренню товарних і грошових потоків, подальшому зростанню виробництва необхідної продукції, мінімізації пов’язаних з цим витрат.

5. Формування ринкових цін, які найбільш об’єктивно відображають співвідношення попиту і пропозиції на товари, що складається.

6. Зближення продавців і покупців у просторі та часі.

7. Формування умов для мінімізації комерційного і фінансового ризику. Біржа виступає гарантом виконання укладених на ній операцій, підвищує надійність їх виконання. Крім того, біржа виробила свій власний механізм страхування цінового ризику.

8. Забезпечення учасників відповідних товарних ринків найбільш цінною комерційною інформацією.

9. Боротьба з проявами монополізму на товарному ринку.

Здійснюється шляхом залучення до біржової торгівлі більшої кількості продавців і покупців, забезпечення гласності та змагання в процесі торгів.

Разом з вищепереліченими основними функціями, товарні біржі здійснюють і ряд допоміжних функцій, серед яких можна виділити наступні:

1) стандартизація якісних параметрів тих чи інших товарів;

2) стандартизація біржових контрактів на купівлю-продаж товарів;

3) здійснення арбітражу між учасниками біржових операцій;

4) надання різних послуг клієнтам;

8.3. Регулювання біржової діяльності

Регулювання біржової діяльності - це впорядкування роботи на біржовому ринку його учасників і операцій між ними з боку організацій, уповноважених суспільством на ці дії.

Біржа може мати як зовнішнє, так і внутрішнє регулювання.

Внутрішнє регулювання - це підпорядкування її діяльно^ сті власним нормативним документам: статуту, правилам та іншим внутрішнім нормативним документам, що зумовлюють діяльність даної біржі в цілому, її підрозділів і працівників.

Зовнішнє регулювання - це підпорядкуванність діяльності біржі нормативним актам держави, інших організацій, міжнародним угодам.

Через регулювання біржового ринку досягаються наступні цілі:

1) підтримка порядку на біржовому ринку, створення нормативних умов для роботи всіх учасників ринку;

2) захист учасників ринку від несумлінності та шахрайства окремих осіб або організацій, від злочинних організацій;

3) забезпечення вільного і відкритого процесу біржового ціноутворення на основі концентрації попиту і пропозиції;

4) створення ефективного ринку, на якому завжди є стимули для підприємницької діяльності, а кожен ризик адекватно винагороджується;

5) створення нових біржових ринків, підтримка біржових структур, починів і нововведень; вплив на біржовий ринок з метою досягнення якоїсь суспільної мети (наприклад, зниження біржових цін).

Система державного регулювання біржового ринку. Форми державного регулювання біржового ринку включають:

1. Пряме або адміністративне управління біржовим ринком, яке здійснюється шляхом:

1) ухвалення державою відповідних законодавчих актів;

2) реєстрації учасників ринку;

3) ліцензування професійної діяльності на біржовому ринку;

4) забезпечення гласності і рівної інформованості всіх учасників ринку;

2. Непряме або економічне управління біржовим ринком ведеться через економічні важелі, що знаходяться у розпорядженні держави, і капітали:

1) систему оподаткування - ставки податків, пільги;

2) грошову політику — процентні ставки, мінімальний розмір заробітної плати і т.д.;

3) державні капітали - держбюджет, позабюджетний фонд фінансових ресурсів та ін.;

4) державну власність і ресурси - державні підприємства, природні ресурси і землю.

Розрізняють чотири основні сфери регулювання діяльності бірж:

1) ліцензування або затвердження діяльності самої товарної біржі;

2) регулювання ринку, керованого біржею;

3) регулювання діяльності учасників товарного ринку;

4) регулювання товарів, що обертаються на біржі.

1. Ліцензування біржі. Законодавство, що регулює діяльність біржі (Закон »Про товарну біржу»), визначає наступні мінімальні стандарти:

1) правила і діяльність біржі забезпечують правильне ведення біржових операцій і відповідний захист осіб, що проводять торгівлю;

2) правила і тактика діяльності забезпечують доступ до засобів ведення торгівлі тільки уповноважених осіб;

3) біржа повинна мати в своєму розпорядженні фінансові ресурси, достатні для нормального забезпечення її функцій;

4) біржа повинна проводити заходи, відповідні правилам моніторингу - спостереження, оцінка, прогноз;

5) біржа повинна проводити реєстрацію операцій, залежних від характеру її діяльності;

6) у біржі повинні бути відповідні правила і процедури вибору членами біржі керівного органу, порядок його функціонування, вся решта комітетів і органів управління повинні бути чітко визначені.

2. Регулювання ринку. Детальні правила у сфері регулювання товарного ринку різні для різних бірж і залежать від товару і типу торгівлі, але можна виділити і деякі загальні правила.

Це, перш за все, коло осіб, які мають право доступу до ринку. Рішення щодо участі в торгівлі на ринку приймаються комітетом членів біржі відповідно до процедури, що встановлюється правилами.

3. Регулювання діяльності учасників. У цій сфері регулювання може здійснюватися на двох рівнях:

1) на рівні держави, яка має право ввести вимоги про правила і ділову поведінку фірм, що беруть участь на товарних ринках;

2) кожна біржа також зацікавлена у введенні вимог і правил ділової поведінки її членів.

4. Регулювання обігу товарів. У правилах біржі вказується тип товару, що реалізується, порядок введення в торговий процес нових товарів. Для специфічних товарів головне встановити, яким чином регулювати якість товарів і постачання.

Рамки регулювання залежать від характеру торгової діяльності на кожній біржі окремо.

На простих біржових ринках, де немає стандартизації і контрактів, кожен з них оговорюється в індивідуальному порядку.

При торгівлі наявними товарами продавець представляє покупцю зразок наявної продукції, ціна визначається на підставі якості зразка та впевненості, що вся решта товарів такої ж якості.

У форвардних контрактах, коли товар відсутній у момент укладення контракту, вказується специфікація та якість товарів, прийнятних для покупця.

У стандартизованих контрактах передбачається положення щодо прийнятних специфікацій і якість товарного покриття контракту.

Ці вимоги можуть бути розроблені кожною біржею або, якщо даний товар продається на багатьох біржах, то зручніше розробити їх за допомогою торгової асоціації виробників товарної продукції, і вони широко застосовуватимуться.

Біржа бере на себе також роль консультанта і гаранта договірної дисципліни виконання контрактів за вказаними умовами, але не бере на себе матеріальну відповідальність за виконання контрактів.

При стандартизації контрактів біржа сама обмежує можливі терміни постачання і місце.

8.4. Характеристика біржового товару і види біржових операцій

Біржовий товар - це товар, що є об’єктом біржової торгівлі. Не вся маса вироблюваних товарів може стати об’єктом біржової торгівлі, а лише ті товари, які відповідають перерахованим вимогам:

1) масовість виробництва і споживання;

2) стандартність і взаємозамінюваність;

3) вільне ціноутворення;

4) добре зберігання;

5) транспортабельність;

6) незалежність якісних характеристик товару від конкретного споживача.

У світовій практиці кількість товарів, що здійснюють обіг на товарних біржах, постійно коливається. Був час, коли їх кількість налічувала 200 видів. Уданий час кількість біржових товарів скоротилася до 50-70 видів. Вони діляться на дві групи:

1. Сільськогосподарські і лісові товари та продукти їх переробки (близько 50 видів), зокрема:

1) зернові - пшениця, кукурудза, овес, ячмінь, жито;

2) олійне насіння - лляне, бавовняне насіння, соя, боби, соєва олія;

3) живі тварини та м’ясо - велика рогата худоба, свині, м’ясо окосту;

4) текстильні товари - бавовна, дж> г, вовна, натуральний і штучний шовк, пряжа, льон;

5) харчовосмакові товари - цукор, кава, какао-боби, рослинні олії, картопля, перець, арахіс, концентрат апельсинового соку;

6) лісові товари - пиломатеріали, фанера;

7) натуральний каучук.

2. Мінеральна сировина і напівфабрикати (близько 20 видів):

1) кольорові метали - мідь, олово, цинк, свинець, нікель, алюміній;

2) дорогоцінні метали - срібло, золото, платина, паладій;

3) товари нафтового комплексу - нафта, газ, бензин, мазут та ін.

Товар на біржі продається і купується в суворо визначених розмірах - у так званих біржових одиницях, які відповідають місткості транспортних засобів (як правило, залізничних вагонів) або місцю за обсягом і вагою. Тому фактичний обсяг продажів (партія, лот) повинен бути кратним біржовій одиниці, наприклад:

• на торговій біржі, Чикаго, біржова одиниця з пшениці становить 5 тис. бушелів (близько 100 т); з великої рогатої худоби - 34 голови биків (18 т);

• на Лондонській біржі металів біржова одиниця для міді, цинку та свинцю затверджена правилами цієї біржі і складає 25 т, для олова -5 т, для срібла - 311 кг.

Біржова операція - це взаємна угода про передачу прав та обов’язків відносно біржового товару, яка досягається учасниками торгів у ході біржового торгу, реєструється на біржі в установленому порядку і відображається в біржовому договорі.

У процесі розвитку біржової торгівлі склалися наступні види біржових операцій:

1) операції на реальний товар;

2) ф’ючерсні операції;

3) опційні операції.

1. Операції на реальний товар мають два різновиди:

• операції з негайним постачанням товару;

• операції з його постачанням в майбутньому.

Операції на реальний товар з негайним постачанням у біржовій термінології одержали назву »спот» (»кеш», або фізичні операції). До наявного товару може бути віднесений:

1) товар, що знаходиться на момент укладення операції в дорозі;

2) відвантажений або готовий до відвантаження товар, що знаходиться на складі продавця;

3) товар, що знаходиться під час торгу на території біржі на складах, що належать їй, або очікуваний до прибуття на біржу в день торгу до закінчення біржових зборів.

Мета операцій з негайним постачанням — це фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, обумовлених в договорі купівлі-продажу.

Таку операцію гарантує не біржа, а самі учасники. Біржа є лише місцем для укладення операції, обсяг операції, умови постачання обумовлюються продавцем і покупцем. Операції не дозволяють вести яку-небудь гру на зміну цін.

У момент висновку форвардної операції сторони домовляються про наступне:

• обсяг постачання;

• якість товару;

• час і місце постачання;

• ціна.

У форвардних операціях купівля-продаж здійснюється наперед, до постачання товару і навіть до його виробництва. Причому продавець має можливість наперед зафіксувати ціну і покрити свої витрати, а покупець одержує гарантію від ризику підвищення цін; економить витрати на оренду складських приміщень. Ці операції дозволяють учасникам планувати свій прибуток наперед.

Форвардні операції мають ряд негативних моментів;

1) форвардні контракти не стандартизовані. Такі умови, як обсяг постачання, якість товару, терміни постачання, ціна товару узгоджуються безпосередньо з продавцем і покупцем;

2) форвардні операції укладають на будь-який сорт товару і на будь-яких умовах постачання;

3) форвардні операції мають на увазі певний ризик, оскільки не існує якого-небудь гаранта операції. Одна із сторін може порушити взяті зобов’язання або які-небудь події в майбутньому можуть перешкодити сторонам виконати контракт;

4) ціни форвардних операцій враховують не тільки рівень, що склався на момент укладення контракту, але і перспективи зміни попиту і пропозиції за час дії контракту.

2. Ф’ючерсні операції належать до термінових операцій і здійснюються з товарами, яких на момент висновку операції в наявності немає. Фактично відбувається акт купівлі-продажу права на майбутній товар. При укладенні ф’ючерсної операції в контракті фіксується ціна товару. Терміни постачання визначаються спеціально прийнятими на біржі стандартами. Таким чином, ф’ючерсний контракт - це угода двох сторін про постачання товару певної кількості та якості в певне місце і в певний час, укладений за правилами біржі. Ціна, за якою укладається ф’ючерсний контракт, визначається шляхом вільної конкуренції серед учасників торгівлі в певному залі біржі.

Метою ф’ючерсної операції є отримання різниці між ціною контракту на момент його укладення і ціною надень закінчення контракту.,Якщо за цей період ціна підвищиться, то продавець програє.

Відмінності в умовах форвардних і ф’ючерсних контрактів представлені табл. 11.4.

Сукупність ф’ючерсних операцій дозволяє товарній біржі здійснювати її головну функцію - ціноутворення. Встановлювані в процесі укладення ф’ючерсних операцій біржові ціни служать орієнтиром і для конкретних регіональних ринків реального товару.

Основними умовами успіху того чи іншого фьючерсного контракту є наступні:

1) високий обсяг попиту і пропозиції на товар, що є його основою. Невеликий обсяг попиту різко знижує кількість учасників, зацікавлених у торгівлі на цьому ринку;

2) товар повинен мати такі властивості, як однорідність

Таблиця 11.4.

Відмінності форвардних і ф’ючерсних контрактів

Положення контракту	Форвардний контракт	Ф’ючерсний контракт
1. Розмір поставки	Узгоджується продавцем і покупцем	Стандартизований
2. Якість товару	Узгоджується продавцем і покупцем	Стандартизована
3. Час поставки	Наступає через термін, обумовлений сторонами	Також наступає в майбутньому, проте стандартизований біржею
4. Ціна товару	Узгоджується продавцем і покупцем	Визначається в процесі відкритого торгу
5. Виконання контракту	Контракт закінчується постачанням наявного товару	Контракт ліквідовується
6. Регулювання операції	Законами про торгівлю	Законодавством про ф’ючерсну торгівлю
7. Гарант операції	Відсутній	Розрахункова палата біржі
8. Публікація інформації по операціях	Відсутня	Обов’язкова

і взаємозамінюваність;

3) ціноутворення має відбуватися вільно;

4) ціни повинні коливатися. Якщо ціни стабільні, то в учасників ринку немає стимулів для його використання;

5) контракт має представляти комерційний інтерес для учасників реального фізичного ринку;

6) ф’ючерсний контракт повинен мати достатню відмінність від інших існуючих контрактів з тим, щоб привернути увагу спекулянтів.

Стандартизація ф’ючерсного контракту охоплює наступні параметри:

1) кількість товару - лот;

2) якість товару - базисний сорт. Якщо, крім базисного сорту, біржа встановлює для ф’ючерсних операцій ще декілька сортів, то розрахунки здійснюються на основі котирування цін базисного сорту з надбавкою (»премією») за товар вищого сорту або зі знижкою (»дисконтом») за товар нижчого сорту;

3) місце постачання (базис постачання) товару - на той випадок, якщо по окремих ф’ючерсних операціях продавець або покупець віддадуть перевагу при виконанні реальному товару;

4) термін контракту - тривалість позиції;

5) останній день торгівлі контрактами;

6) останній день постачання товару. Основні функції фьючерсного ринку:

1) перенесення ризику з учасників ринку, що не бажають нести ризики, на тих, хто прагне до цього;

2) підвищення стабільності цін;

3) виставлення ціни;

4) встановлення певного порядку в торговельній практиці різних учасників ринку - впорядкованість і чесність у торгівлі;

5) доступність і відвертість інформації для всіх учасників біржової торгівлі, що примушує їх вести конкуренцію в рівних умовах.

Покупець ф’ючерсного контракту називається стороною, що має довгу позицію (long), а продавець - стороною, що має коротку позицію (shot).

Особливість укладення ф’ючерсних операцій на відміну від контрактів на реальний товар полягає у тому, що ф’ючерсні операції обов’язково реєструються в Розрахунковій палаті. З моменту такої реєстрації продавець і покупець перестають бути прямими суб’єктами акту купівлі-продажу, здійснюючи свою діяльність безпосередньо лише з Розрахунковою палатою. Розрахункова палата служить гарантом виконання операції за ф’ючерсними контрактами.

Для того щоб сплатити різницю між передбачуваною в контракті офсетною і реальною ціною (якщо ціна підвищується), продавець укладає офсетну угоду, тобто операцію на покупку такої ж партії товару за новою, вже реальною ціною на момент закінчення ф’ючерсної операції. Покупець також укладає офсетну угоду на продаж такої ж партії товару за новою ціною й одержує виграну різницю. При укладенні офсетного контракту ф’ючерсний контракт ліквідовується.

Наприклад, продавець продав у березні контракт *на певний товар з позицією на вересень за ціною 1000 грн., а у вересні реальна ціна склала 1200 грн. У цьому випадку продавець як сторона в операції, що програла, повинен сплатити різницю в 200 грн. шляхом укладення офсетної операції на такий же контракт на суму 1200 грн.

Утримувач довгої позиції (покупець) може продати контракт або новому учаснику, що не має дотепер зобов’язань за цим ф’ючерсним контрактом, або утримувачу короткої позиції (продавцю), який таким чином закриває свою операцію.

Позиції, які залишаються відкритими до кінця періоду постачання, повинні бути виконані шляхом постачання реального товару. Здача реального товару проти ф’ючерсної операції носить назву »тендер».

Одна з характеристик ф’ючерсного контракту - це тривалість його дії, тобто період від відкриття торгівлі контрактом на певний місяць до закінчення торгівлі контрактом на певний місяць до закінчення торгівлі цим контрактом. Цей параметр називають »глибиною контракту». На різних біржах і по різних товарах він різний, але в цілому торгівля відкривається в середньому за 12-24 місяців до закінчення терміну контракту.

Причини, через які ф’ючерсні операції не закінчуються реальною передачею товару, наступні:

1) для продавця умови біржових контрактів не завжди прийнятні для реального постачання, тобто не завжди зручна стандартна якість, якої слід дотримуватися;

2) для покупців постачання за біржовими контрактами зв’язане з незручностями і додатковими витратами та труднощами. Покупцям до останнього часу не відомі такі важливі елементи будь-якої операції, як:

• конкретний сорт товару;

• конкретне його місцезнаходження;

• термін протягом місяця постачання, в який він одержить товар.

Всі ці питання згідно з умовами біржових операцій вирішуються на розсуд продавця.

8.5. Учасники, механізм і цілі проведення біржових торгів

Присутніх у біржовому залі можна умовно поділити на наступні групи:

1) ті, що укладають угоду;

2) ті, що організовують результат операції;

3) ті, що контролюють хід ведення біржових торгів;

4) ті, що спостерігають за веденням торгу.

Постійні відвідувачі - це брокерські фірми, брокерські контори, незалежні брокери. Статус постійного відвідувача можна одержати, придбавши відповідний абонемент, як правило, на рік участі в біржових торгах. Біржові комітети можуть ухвалювати рішення про обмеження торгів підприємствам, що мають статус постійного відвідувача - наприклад, право на не більше ніж 100 торгів.

Групу, що організує результат біржових операцій, представляють співробітники біржі, що знаходиться (працюють) у біржовому залі. До них належать:

1) маклери, які проводять біржовий торг;

2) оператори - помічники маклера, що фіксують укладення операцій у своєму колі;

3) співробітники розрахункової групи відділу організації біржових торгів, що допомагають брокерам оформити укладену операцію;

4) працівники відділу експертизи біржі, які організовую! ь проведення експертизи товарів, що виставлені на торг, і надають необхідну консультацію учасникам торгів;

5) працівники юридичного відділу біржі, які консультують при оформленні укладення операцій і складанні біржових контрактів.

Групу, що спостерігає за веденням біржового торгу, складають так звані гості. До їхнього складу включаються представники преси (постійно акредитовані на біржі або разові), а також разові відвідувачі, що не отримали права на укладення операції, але мають право дати необхідну вказівку брокеру, що виконує їх доручення.

Схема виконання доручень на біржі може бути представлена у вигляді наступної послідовності дій (рис. 11.2).

Спочатку клієнт зв’язується зі своїм брокером-приймальником замовлень і повідомляє про своє бажання купити або продати товар або контракт. Тут же заповнюється бланк-наказ і наголошується час надходження заявки. Повноважний брокер віддає наказ (вказівку) брокеру-виконавцю рахунків зв’язатися з біржею.

Реєстратор передає заповнену картку посильному, який доставляє її в біржове кільце брокеру-оператору. Останній здійснює виконання замовлення у контакті зі своїми колегами, що знаходяться в епіцентрі ділової активності. Якщо йому вдається знайти контрагента, що згоден задовольнити заявку, яка може бути на продаж або на купівлю товару чи контракту, то через того ж посильного він повертає бланк-замовлення.

Рис. 11.2. Порядок укладення операцій на товарній біржі

з відміткою про виконання і з часом здійснення операції реєстратору.

Реєстратор зв’язується з виконавцем рахунків, який повідомляє клієнта про завершення операції. Весь процес руху документообігу суворо і послідовно фіксується. Обидва брокери-оператори, тобто продавець і покупець, фіксують у своїх блокнотах факт здійснення операції. Після закінчення біржового дня вони звіряють свої записи і в цей же день направляють спеціальні бланки в Розрахункову палату. Одночасно клієнту направляють тепер уже письмове повідомлення на підтвердження до зробленого раніше по телексу повідомленню виконавця рахунків. Виконання замовлення в торговій секції займає 3-5 хв. Перше повідомлення по телексу поступає через 10-15 хв. після ухвалення заявки периферійною службою. Письмове підтвердження повинне надійти не пізніше ніж через добу. Оплата біржових і брокерських зборів проводиться автоматично шляхом переказу відповідних сум з розрахункового рахунку одного клієнта на розрахунковий рахунок іншого.

При призначенні ціни на біржовому торзі діють певні правила.

При покупці не можна називати ціну нижчу від уже запропонованої, а при продажі - вищу від уже запропонованої.

Мова торгів дуже лаконічна - це або голосне повідомлення про пропоновану ціну, або азбука жестів. У вік електроніки така система може здатися лише данню традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій: зокрема, »створює необхідну ринкову атмосферу», а також забезпечує публічність торгів.

При однаковій ціні на пропонований товар він швидше дістанеться тому, хто голосніше викрикнув ціну, тому голосові дані мають істотне значення.

Звичайно, існує небезпека, що окремий вигук не буде почутий у загальному галасі, тому він »дублюється» за допомогою спеціальної системи жестів. Жест є мовою брокера.

Сигналами пальців рук брокери обмінюються інформацією про те, скільки типових контрактів вони готові купити або продати.

Витягнута вперед рука з долонею, зверненою до корпусу торговця, означає бажання купити. Такий же жест з долонею, повернутою назовні, означає намір продати. Пальці на піднятих вгору руках означають ціну. Цифри від одного до п’яти позначаються за допомогою пальців, витягнутих вертикально; від шести до дев’яти - горизонтально. Стиснутий кулак означає нуль.

8.6. Цілі здійснення біржових операцій

Основними цілями проведення біржових операцій є наступні:

1) покупка та продаж реальних товарів;

2) страхування цінового ризику - хеджування;

3) біржові спекуляції.

1. В основі здійснення біржової операції покупки та продажу реального товару лежить механізм здійснення біржових операцій типу »спот» або »форвард». Коли підприємство вирішує свої поточні завдання у сфері забезпечення або збуту, воно здійснює покупку або продаж реального товару, укладаючи при цьому угоду »спот». У тих випадках, коли підприємство планує безперебійне забезпечення або збут у майбутньому періоді, воно відповідно укладає біржову угоду типу »форвард».

2. Страхування цінового ризику продавця та покупця при зміні ціни на реальний товар у процесі здійснення форвардних операцій одержало назву хеджування, що в перекладі означає »огорожа, захист».

Учасники ф’ючерсної торгівлі, що переслідують таку мету, називаються хеджерами. Ними виступають продавці та покупці наявних товарів, які прагнуть застрахувати від несприятливих змін ціни на свої товари.

На біржовому ринку розрізняють два види операцій страхування цінового ризику (хеджування):

1) хеджування продажем - короткий хедж.

2) хеджування покупкою - довгий хедж.

Хеджування продажем - це використання короткої позиції на ф’ючерсному ринку тим, хто має довгу позицію на наявному ринку. Цей вид хеджування змінюється для захисту продажної ціни товару.

Хеджування продажем здійснює покупець реального товару, який, уклавши форвардну операцію на покупку реального товару, одночасно з цим відкриває позицію на продаж ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару (через побоювання, що до моменту постачання ціна реального товару може знизитися). Якщо ціна до моменту постачання реального товару знизиться, покупець, несучи фінансові втрати за форвардною операцією, одержить прибуток за ф’ючерсною операцією, що забезпечує відшкодування втрат.

Хеджування покупкою - це біржова операція, в процесі якої продавець реального товару, уклавши форвардну операцію на продаж, одночасно здійснює покупку ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару.

Таким чином, хеджування вимагає здійснення трьох видів біржових операцій:

1) покупка (продаж) реального товару з постачанням у майбутньому - форвардна операція;

2) продаж (покупка) ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару;

3) ліквідація позиції за ф’ючерсними контрактами шляхом укладення офсетної операції.

Принцип страхування в даному випадку полягає в тому, що якщо в операції одна сторона втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф’ючерсів на ту ж кількість товару, і навпаки.

Головний результат хеджування полягає в тому, що покупець або продавець реального товару не зазнає потенційних збитків (втрат) у результаті зміни ринкових цін. Правда, він не отримає і можливої користі. Адже його головною метою є операція з реальним товаром, придбання (продаж) споживчої вартості, а не спекуляція з використанням гри цін.

Наприклад, підприємство - виробник бензину здійснило на біржі його продаж у січні з постачанням у березні. Форвардна операція була укладена на 10 т бензину за ціною 1000 грн. за 1 т. Побоюючись, що до моменту постачання бензину ціни на нафту, а, відповідно, і на бензин, зростуть, і він може зазнати збитку, виробник бензину купує 10 ф’ючерсних контрактів по 1 т бензину за ціною 1050 грн. кожен, або на суму 10 500 грн.

Припустимо, побоювання підприємства-виробника виправдалися і ціна на нафту, і відповідно на бензин, зросла в березні таким чином: ціна на 1 т бензину на біржовому ринку реального товару стала коштувати в березні 1200 грн. за 1 т, а на ф’ючерсному - 1250 грн.

За цих умов механізм і результати хеджування покупкою виглядатимуть таким чином:

1) за операцією з реальним товаром він зазнає фінансових втрат у сумі 1200 - 1000 - 200 грн.;

2) за ф’ючерсною операцією він одержить прибуток у сумі 12500 - 10500 - 2000 грн.

Вигоди хеджування:

1) відбувається істотне зниження цінового ризику торгівлі товарами. Хоча повністю усунути ризик неможливо, проте добре виконаний хедж усуває велику частку небезпеки;

2) хедж не перетинається із звичайними операціями і дозволяє забезпечити постійний захист ціни без необхідності міняти політику запасів або залучати негнучку систему форвардних відносин;

3) хеджування забезпечує велику гнучкість у плануванні операції.

Хеджування використовується з різною метою і є різноманітним за технікою здійснення.

Залежно від цілей виділяють хеджування:

1) хеджування - здійснюється головним чином для фінансування витрат на зберігання товарів. Воно засноване на отриманні прибутку при сприятливій зміні співвідношення цін реального звичайне, так зване чисте хеджування. Воно проводиться виключно для уникнення цінових ризиків. У цьому випадку операції на ф’ючерсному ринку за обсягами і часом знаходяться відповідно до зобов’язань на ринку реального товару;

2) арбітражне хеджування товару та біржових котирувань - при надлишку товару це співвідношення цін (котирування на дальні терміни є вищим, ніж на ближні) дозволяє за рахунок хеджування фінансувати витрати щодо зберігання товару;

3) селективне хеджування - проводиться, якщо на ф’ючерсному ринку виконується не одночасно з укладенням операції на реальний товар і не на адекватну кількість (еквівалентне). Здійснення операції на біржі значною мірою ґрунтується на очікуваному напрямі та ступені зміни цін реального товару. Цей вид хеджування проводиться з метою отримання прибутку за операціями (звичайний хедж її знищує);

4) завчасне хеджування - полягає в покупці або продажу ф’ючерсного контракту ще до того, як зроблена операція з реальним товаром.

Операція хеджування може бути проведена через опціон.

Опціон є особливим видом біржових операцій, який передбачає покупку права або продаж зобов’язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість товару за наперед встановленою ціною в межах взаємно обумовленого періоду.

Суть опційних операцій полягає у використанні проміжку часу між укладенням операції та її фактичним виконанням.

Ціною опціону (опційного контракту) виступає розмір премії, тобто сума, що сплачується покупцем опціону його продавцю.

Платником премії може виступати як продавець, так і покупець. Опційна операція може здійснюватися як за реальним товаром, так і за ф’ючерсним контрактом.

Покупець опціону, сплативши продавцю премію, не несе перед ним ніяких інших зобов’язань - тобто він не зобов’язаний до моменту завершення терміну опційної операції купити або продати товар або ф’ючерсний контракт за наперед обумовленою ціною.

У той же час продавець опціону, одержавши від покупця премію, зобов’язаний упродовж обумовленого опційним контрактом періоду продати або купити передбачений товар, як би не змінилися умови біржового ринку.

Розрізняють наступні види опційних операцій:

1) простий опціон;

2) подвійний опціон;

3) кратний опціон;

Простий опціон. Виділяють наступні:

1) опціон з правом покупки - який дає його покупцю право, але не обов’язок, купити певний ф’ючерсний контракт, товар за даною ціною;

2) опціон з правом продажу - який дає його покупцю право, але не обов’язок продати контракт за даною ціною протягом терміну дії контракту.

Іншими словами, покупець опціону на покупку має право купити реальний товар або ф’ючерсний контракт, а покупець опціону на продаж має право продати реальний товар, що є у нього, або ф’ючерсний контракт. Відповідно, продавець опціону на покупку бере на себе зобов’язання продати реальний товар або ф’ючерсний контракт, а продавець опціону на продаж зобов’язаний купити у покупця реальний товар, що є у нього, або ф’ючерсний контракт.

3. Спекулятивні біржові операції на різниці в цінах - це найскладніший вид біржових операцій.

Біржова спекуляція - це спосіб отримання прибутку в процесі біржової торгівлі, що базується на відмінностях у динаміці цін у часі, просторі і на різні види товарів.

Біржовою спекуляцією звичайно займаються члени біржі і ті, хто бажає (зазвичай це приватні особи) зіграти на різниці в динаміці цін.

На практиці немає суворого розмежування між суб’єктами, що займаються хеджуванням, і суб’єктами, діяльність яких пов’язана з біржовою спекуляцією, оскільки учасники ринку реальних товарів теж займаються біржовими спекуляціями.

На ф’ючерсних ринках спекулянти представлені двома основними видами:

1) гравцями на зниження (»ведмеді»);

2) гравцями на підвищення (»бики»).

Гра на зниження здійснюється продажем спекулянтами ф’ючерсних контрактів з метою їх подальшого відкупу за нижчою ціною.

Гра на підвищення здійснюється покупкою ф’ючерсних контрактів з метою їх подальшого продажу за вищою ціною.

Як спекулянти на товарних біржах можуть виступати різні категорії учасників. Дуже часто цим займаються професійні дилери - члени ф’ючерсних бірж, які здійснюють операції від свого імені за свій рахунок і на свій ризик.

У той же час спекулянти на товарних біржах можуть бути і непрофесійними - різні організації й окремі особи (так звана »публіка»), що торгують за посередництвом брокерських фірм.

Біржових спекулянтів можна поділити на великих і дрібних.

За методами ведення операцій, стратегії й тактики торгівлі розрізняють:

1) позиційних спекулянтів - які утримують свою позицію протягом декількох днів, тижнів і навіть місяців. їх прогноз базується на довгостроковій динаміці цін, а короткострокові коливання не беруться до уваги;

2) одноденних спекулянтів - які утримують позицію протягом одного дня, чекаючи істотного руху цін протягом дня (це члени біржі, які здійснюють операції в залі);

3) скалперів - вони ведуть торгівлю в залі виключно в своїх інтересах, використовуючи при цьому щонайменші коливання цін. Протягом дня вони продають і купують велику кількість контрактів, а до кінця дня їх закривають. При невеликому прибутку за однією операцією вони одержують необхідний рівень прибутку за рахунок обсягу операцій. Діяльність скалперів сприяє ліквідності ринку, оскільки на них припадає велика частина операцій;

4) спредерів вони використовують різницю цін на різні, але взаємозв’язані ф’ючерсні контракти. Прибуток спредера може виникнути при використанні певного співвідношення цін на контракти за одним товаром з різними термінами або за різними товарами з одним терміном.

Спекулятивні операції вимагають, як правило, здійснення двох видів біржових операцій - спочатку па покупку, а потім на продаж реального товару або ф’ючерсних контрактів. Фінансовий результат такої операції (розмір прибутку або збитку) визначається, кінець кінцем, тим, наскільки ціна продажу відрізнятиметься від цін покупки.

При цьому слід знати одне біржове правило - на суму прибутку, що одержується одними учасниками біржових спекуляцій, несуть фінансові втрати інші їх учасники.

Спекулятивні біржові операції можуть бути засновані:

1) на динаміці (підвищенні або зниженні) біржових цін на реальні товари або на ф’ючерсні контракти.

При здійсненні цих операцій з реальним товаром проводиться його закупівля на біржі з негайним постачанням або з постачанням у майбутньому періоді з розрахунку на подальше підвищення цін.

При здійсненні спекулятивних операцій за операціями »спот» необхідно рахувати додаткові витрати на зберігання товарів і темпи інфляції, оскільки продаж товарів за цінами, збільшеними за рахунок інфляції, реального прибутку не приносить.

Наприклад, у процесі здійснення спекулятивної біржової операції товар був куплений за ціною 100 грн. за одиницю на загальну суму 100 тис. грн. Через місяць цей товар був проданий за ціною 110 грн. за одиницю. При зберіганні товару протягом місяця темп інфляції становить 10%. Таким чином, ціна зросла до 110 грн. і виключно під впливом інфляції — 100 х 1,1 = 110 грн. Номінальні .й прибуток за цією операцією становить (110-100-- 3) = 7 тис. грн. Проте купити аналогічний товар у даний час можна, тільки витративши на нього на 10 тис. грн. більше. Отже, реальний прибуток не одержаний, а сума збитку становить 3 тис. грн. (10 - 7).

При здійсненні спекулятивних операцій, заснованих на динаміці цін, з ф’ючерсними контрактами, операції укладають як з розрахунку на підвищення, так і з розрахунку на зниження цін на них у майбутньому періоді.

Покупець ф’ючерсного контракту, який укладає угоду з розрахунку на те, що ціна на нього зросте, називається »бик», а сама операція носить назву »довга».

Продавець ф’ючерсного контракту, який укладає угоду з розрахунку на те, що ціна на нього знизиться, називається »ведмідь», а сама операція носить назву »коротка»;

2) на різниці в біржових цінах на товари, що зв’язані у виробництві та споживанні.

При проведенні таких операцій вивчають характер і ступінь зв’язаності, встановлюють стійке співвідношення цін між ними і використовують біржові ситуації, коли це співвідношення різко зміниться.

3) на різниці в біржових цінах на окремі сорти одного і того ж товару.

Ці операції аналогічні попередній операції, тільки як базисний товар розглядається базисний сорт, а аналогом зв’язаного товару виступає товар іншого сорту. Наприклад: бензин А-76 - це базисний сорт; бензин А-93 - зв’язаний сорт. При різкому порушенні ЗССЦ між цими сортами товару ухвалюється рішення про початок спекулятивної операції;

4) на різниці в цінах на одні і ті ж товари на різних товарних біржах. Такі операції носять назву »арбітраж» або »арбітражні операції»;

5) на різниці в біржових цінах на реальний товар і на ф’ючерсний контракт на нього. Механізм цих операцій заснований на тому, що звичайно для кожної біржі по кожному товару характерне стійке співвідношення цін на реальний товар і ф’ючерсні контракти (ціни ф’ючерсних контрактів звичайно дещо вищі, оскільки операції з ними на відміну від операцій з реальним товаром не вимагають витрат щодо зберігання та доставки цих товарів). Якщо співвідноиіення цін порушується, то в очі* куванні вирівнювання цього співвідношення можна здійснити спекулятивну операцію. Із здійсненням цих операцій пов’язані дві біржові ситуації - »контанго» та »беквордейшн».

»Контанго» є ситуацією, при якій ціни за ф’ючерсними контрактами істотно перевищують ціни на реальний товар. Така ситуація виникає в тих випадках, коли пропозиція реального товару зростає і відповідно збільшуються витрати щодо його зберігання. Можливе також підвищення цін на ф’ючерсні контракти, коли прогноз біржової кон’юнктури дає підставу припускати, що в майбутньому періоді постачання реального товару на біржу скоротяться.

6) на різниці в біржових цінах на ф’ючерсні контракти по одному і тому ж товару, але з різною тривалістю позиції. Механізм цих операцій заснований на тому, що рівень цін на ф’ючерсні контракти з дальніми позиціями звичайно вищий, ніж на контракти з близькими позиціями (віддалена перспектива пов’язана з невизначеністю біржової кон’юнктури).

Якщо це звичайне співвідношення цін на ф’ючерсні коитракти з різними позиціями порушується, то можна починати біржову спекуляцію з розрахунку на майбутню нормалізацію цього співвідношення. Для цих операцій характерні ситуації »контанго» (ціни на ф’ючерсні контракти з близьким терміном завершення різко знижуються порівняно з цінами на контракти з віддаленим терміном завершення) і »беквордейшн» (коли ціни на ф’ючерсні контракти з близьким терміном завершення вищі за ціни на контракти з віддаленим терміном завершення).

Тема 9 ЯРМАРКИ, ВИСТАВКИ, ОПТОВІ ПРОДОВОЛЬЧІ РИНКИ

9.1. Суть ярмарку, роль, мета, класифікація, предмети торгівлі

  9.2. Виставки: мета проведення, переваги, класифікація

9.3. Процес приведення ярмарку

9.4. Оптові продовольчі ринки в комплексі інфраструктури товарного ринку

Ярмарки дають можливість широкому колу виробників, споживачів, посередників вступати в безпосередні комерційні контакти, сприяючи регулюванню попиту та пропозиції, активізації господарської ініціативи сторін.

Роль ярмарків полягає в тому, що їх діяльність пов’язана:

• із вивченням товарного ринку;

• аналізом потреб покупців;

• проектуванням товару відповідно до вибраного сегменту ринку;

• знаходженням оптимальної ціни, що відображає характер товару і попиту на нього;

• регулюванням руху товару.

Ярмарки функціонують в наступних цілях:

1) демонополізація в сферах виробництва і обігу;

2) підвищення надійності забезпечення підприємств

необхідними товарами;

3) зниження товарного дефіциту;

4) самостійне встановлення сторонами ділових і раціональних господарських зв’язків;

5) формування виробниками планів виробництва продукції, розширення й оновлення її асортименту;

6) збільшення випуску високоякісної продукції з урахуванням попиту споживачів;

7) залучення до господарського обороту невживаної, зайвої продукції; вторинних ресурсів; некондиційних матеріалів і виробів;

8) активізація міжрегіональних товарообмінних операцій;

9) рекламування нових товарів і формування попиту на них; пропаганда новітніх досягнень науки і техніки;

10) виявлення реального попиту ринку на конкретну продукцію;

11) надання послуг інформаційно-комерційного та посередницького характеру.

Оптовий ярмарок є короткочасною і періодичною (рідше - постійно діючою) формою оптової реалізації товарів і здійснення операцій купівлі-продажу на основі огляду зразків товарів.

Головними рисами оптового ярмарку є;

1. Оптова реалізація товарів за виставленими зразками.

2. Періодичність проведення.

3. Встановлення певних термінів і певного місця для всіх учасників.

4. Одноразова і масова участь продавців і покупців. Прообрази сучасних ярмарків відомі ще з II ст. до н. е.

Предметом торгівлі на ярмарках можуть бути товари та інші матеріальні цінності, заздалегідь замовлені, заплановані до виробництва та постачання в найближчий період, або такі, що виготовлені заздалегідь і постачаються в деякі регіони, але накопичилися там в надлишку, а тому потребують постійного переміщення в інші регіони з активним попитом на них. Вони представлені в зразках, буклетах, проспектах, каталогах, кресленнях, на плакатах, фотографіях, слайдах, кіно- та відеороликах. Виставляються на ярмарках також науково-технічні розробки у вигляді натуральних експонатів, макетів, конструкторсько-технологічної, патентно-ліцензійної документації та ін.

Оптові ярмарки дуже різноманітні за характером діяльності; економічним значенням; обсягом товарообігу тощо. У різноманітності і різновидах оптових ярмарків виявляються їх суть і особливості.

Оптові ярмарки можна класифікувати за наступними ознаками:

1) товарна спеціалізація - предмет торгівлі;

2) територіальний масштаб;

3) номенклатура товарів, що реалізуються.

Якщо для характеристики товарної спеціалізації ярмарків використовують поняття »предмет торгівлі», то ярмарки поділяють на:

1) ярмарки з реалізації товарів народного споживання;

2) ярмарки продукції виробничо-технічного призначення.

• Залежно від характеру торгових операцій в ярмарковій торгівлі можна виділити два напрями:

1) ярмарок з реалізації продукції, що надійшла в первинний оборот;

2) ярмарок з реалізації невживаної та зайвої продукції.

Останнім часом набувають поширення ярмарки, що суміщають обидва напрями. Проте, незважаючи на привабливість для покупців, вони вимагають більших витрат.

• За територіальною ознакою, масштабом діяльності й обсягом товарообігу ярмарки можна поділити на:

1) міжнародні;

2) національні;

3) регіональні;

4) місцеві.

• Залежно від спеціалізації виділяють 10 типів ярмарків:

1) сільське та лісове господарство, а також устаткування, що належить до цих сфер;

2) продовольчі товари, підприємства харчування, готелі та відповідне устаткування;

3) текстиль, одяг, взуття, шкіряне виробництво та відповідне устаткування;

4) суспільні робот (цивільне будівництво, обробні роботи) і відповідне устаткування;

5) житло, побут і відповідне устаткування*

6) охорона здоров’я, гігієна, техніка безпеки, охорона навколишнього середовища і відповідне устаткування;

7) транспорт і транспортне устаткування;

8) інформатика, засоби зв’язку, оргтехніка, книжкова справа і відповідне устаткування;

9) спорт, відпочинок, дозвілля;

10) торгівля та побутові послуги і відповідне устаткування.

• Залежно від номенклатури товарів, що реалізуються, розрізняють ярмарки:

1) універсальні; 2)спеціалізовані.

Місце, час проведення та тематика оптового ярмарку визначаються відповідними установами за участю комерційних структур, підприємств і фірм.

Проведенню ярмарку звичайно передує робота:

1) з вивчення попиту, пропозиції, кон’юнктури ринку, стану ринкової інфраструктури, господарських зв’язків;

2) з визначення обсягів і асортименту продукції, пропонованої для продажу на ярмарку;

3) з виявлення невстановленого устаткування і невживаної продукції, вторинних ресурсів.

Для загального керівництва конкретним ярмарком утворюється ярмарковий комітет (ярмарком), який наділений широкими повноваженнями і несе відповідальність за виконання завдань, що стоять перед ним. До складу ярмаркому входять представники державних, комерційних структур, галузей виробництва, торгівлі, підприємств, фірм та інших організацій. Очолює комітет особа зі складу відомства, під егідою якого влаштовується ярмарок. Ярмарковий комітет виконує наступні функції:

1) визначає склад учасників, робочі органи (дирекцію, арбітраж, групи з маркетингу, обліку договорів та ін.), необхідні для виконання поставлених завдань;

2) погоджує і затверджує графіки організаційних заходів щодо устаткування виставкових площ і режиму їх роботи; прибуття учасників; зустрічей представників продавців і покупців для узгодження резервного асортименту продукції; оформлення документації, умов постачань;

3) забезпечує інформаційне, технічне, консультаційне, побутове і культурне обслуговування учасників;

4) визначає розмір і порядок витрат на організацію і проведення ярмарку.

На постійно діючих ярмарках ярмарковий комітет утворює дирекцію, яка:

1) стежить за виконанням бухгалтерської, оперативної, статистичної звітності;

2) укладає договори, необхідні для забезпечення діяльності ярмарку;

3) керує робочими органами ярмарку;

4) здійснює організаторську, рекламну, комерційну діяльність.

В Україні 30.08.1995 р. було затверджене Положення № 693 »Про створення Міжвідомчого комітету з організації і проведення міжобласних оптово-промислових ярмарків» і Положення про порядок проведення міжобласних оптово-промислових ярмарків.

У Положенні указується, що не пізніше ніж за ЗО днів до початку роботи ярмарку його організатори повинні розіслати запрошення учасникам ярмарку. У разі зміни дати проведення, його організатори інформують учасників не пізніше, ніж за 10 днів до раніше встановленого терміну.

 Найбільш типовими є наступні форми участі:

1) як продавець (експонент) з використанням стенду;

2) як покупець;

3) заочна участь;

4) колективна участь;

5) акредитація.

Заочна участь передбачає:

• розміщення рекламних, інформаційних листків комерційних пропозицій;

• демонстрацію відео- і радіореклами на стендах »Заочна участь» або в комерційно-інформаційному центрі виставки.

Колективна участь означає об’єднання будь-яких фірм, які можуть брати участь на одному типовому або спеціалізованому робочому місці або стенді.

Акредитація передбачає участь в усіх заходах, укладенні операцій, але без права представлення своєї продукції - така форма участі об’єднує потенційних покупців.

При будь-якій формі участі необхідно заздалегідь внести реєстраційний внесок.

Суб’єкти підприємницької діяльності, що бажають взяти участь в ярмарку, повинні подати її організаторам письмову заявку не пізніше, ніж за 15 днів до початку роботи ярмарку.

Між учасником ярмарку і ярмарковим комітетом укладається договір на участь в ярмарку. 

Найбільш зручним і доцільним є проведення ярмарку протягом 4-5 днів з доцільною періодичністю один раз на півроку. Переважно прийнято організовувати ярмарки восени, коли укладають операції наступного року.

Виробники продукції, споживачі, посередницькі організації потребують безперервного інформаційного забезпечення.

9.2. Виставки: мета проведення, переваги, класифікація

У зв’язку з цим на товарному ринку чимала роль відводиться постійно діючим або періодичним виставкам продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання. В Україні активно займаються цією діяльністю понад 20 великих спеціалізованих фірм і державних підприємств.

Міжнародне бюро виставок визначає виставку як »показ, основна мета якого полягає в освіті публіки шляхом демонстрації засобів, що є у розпорядженні людства, для задоволення потреб в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх його перспектив».

Найважливіша перевага виставки для покупця - це можливість побачити товар у натурі, а нерідко - в роботі. Покупець порівнює між собою однорідні товари, рекламну літературу і складає думку про рівень товару, найближчі перспективи торгівлі. З точки зору продавця, виставка - це один із способів конкуренції, який можна використовувати для своєї вигоди. Особливо ефективні в цьому розумінні галузеві виставки. Тут можна розповсюдити протягом 1-2 днів значний обсяг інформації, довести її до відома аудиторії, на охоплення якої за допомогою індивідуальних контактів було 6 потрібно багато місяців. Дуже часто виставка - це зручний спосіб вивести на ринок новий товар.

Перша промислова виставка пройшла в Лондоні в 1761 р. Надалі виставки поступово стали на шлях комерціалізації. З простого показу новин техніки і технології вони перетворилися на заходи, в ході яких укладають торгові контракти. А тому термін »виставка» і термін »ярмарок» придбали дещо близьке смислове значення і часто використовуються як слова-синоніми. Відмінності залишилися в організаційному плані.

Виставки та виставки-продажі систематизувалися за наступними ознаками - цілі, завдання, напрями, тематики.

Цілі повинні бути поставлені за рангом значущості, актуальності та черговості досягнення. Разом із цілями повинні бути вказані і конкретні шляхи їх досягнення. Цілями проведення виставок можуть бути:

1) надання підприємствам, організаціям, особам, що займаються індивідуально-трудовою діяльністю, виставково-інформаційних послуг,

2) розгортання рекламної кампанії;

3) інформування потенційних споживачів про нову продукцію, сфери її застосування і можливості придбання;

4) обмін комерційною інформацією з іншими регіонами, що сприяє раціоналізації господарських зв’язків;

5) висвітлення досягнень і перспектив у галузі розвитку науки і техніки, освоєння і впровадження нової технології, прогресивних технологічних процесів;

6) визначення можливого попиту на товари, що розробляються;

7) порівняння даної продукції з продукцією конкурентів;

8) висновок операцій.

Виконуючи одну з функцій маркетингу, виставки в сучасних умовах вирішують наступні завдання:

1) дослідження ринку;

2) своєчасне забезпечення інформацією підприємств-учасників;

3) розвиток прямих особистих контактів з новими партнерами.

4) постійна адаптація пропозиції до диференційованих вимог ринку, дослідження його тенденцій;

5) своєчасне вдосконалення або раціоналізація оновлення продукції залежно від змін вимог споживачів;

6) активний розвиток маркетингу, особливо у сфері просування товару на ринок;

7) систематичний аналіз умов конкуренції, якісне поліпшення комерційних пропозицій, зміна виробничої орієнтації;

8) розвиток різних типів ділової співпраці.

Торгові виставки поділяються на наступні види:

1) за місцем проведення;

2) за частотою проведення;

3) за напрямом роботи;

4) за видами пропозиції;

5) залежно від попиту.

1. За місцем проведення:

1) виставки, що проводяться на території країни;

2) виставки, що проводяться за кордоном.

Виставки поділяються на регіональні, міжрегіональні, національні та міжнародні.

Регіональні виставки мають радіус дії до 100 км, репрезентують одну або декілька галузей і призначені для демонстрації можливостей малих підприємств.

Міжрегіональні виставки мають таку саму структуру, але більший радіус дії і залучають більше підприємств.

Національні виставки - це своєрідна вітрина національної промисловості, проводяться на території країни або за кордоном з метою демонстрації продукції національного виробництва і стимулювання її продажу, мають міжгалузевий характер.

Міжнародного характеру набувають ті виставки, в яких беруть участь експоненти із зарубіжних країн, яких повинно бути не менше ніж 10-15% від загальної кількості учасників.

Залежно від спеціалізації, організаційних особливостей і рівня проведення виділяють наступні основні види міжнародних виставок:

1) міжнародні спеціалізовані виставки, тематика яких охоплює цілу галузь науки і техніки (наприклад, »Хімія»);

2) міжнародні спеціалізовані виставки (салони), тематика яких охоплює окремі напрями підгалузі науки і техніки (наприклад, »Зварювання», авіасалони в Бурже);

3) міжнародні виставки, що проводяться в рамках конгресів, конференцій, симпозіумів.

2. За частотою проведення виставки бувають:

1) періодичні - через два, три роки;

2) щорічні;

3) сезонні.

Частота проведення залежить від різновидів продукції (експонатів), яка пропонується, й умов конкуренції. Так, покази моди можуть відбуватися 2-4 рази протягом року, а демонстрація новинок технології - з інтервалом від 2 до 5 років.

3. За напрямами роботи розрізняють:

1) торгові виставки, на яких відбувається продаж товарів або отримання замовлень;

2) інформативні виставки;

3) виставки, що проводяться з метою розвитку комунікацій і встановлення контактів.

4. За видами пропозиції виставки бувають:

1) універсальні;

2) багатогалузеві;

3) галузеві.

5. Залежно від попиту розрізняють:

1) виставки товарів масового споживання; , 2) виставки інвестиційних (промислових) товарів;

3) виставки технологій;

4) виставки інвестицій та ін.

9.3. Процес приведення ярмарку

Процес організації виставки є складним комплексом організаційних, договірних, а в деяких випадках і дипломатичних заходів. Іноді організація великої виставки займає 1-2 роки.

Підготовка і проведення виставки включає наступні етапи

1. Ухвалення рішення про проведення виставки.

2. Офіційне оголошення про проведення виставки із зазначенням цілей, основної тематики, термінів подання заявок і роботи виставки.

3. Формування структури управління підготовкою і проведенням виставки. Прийняття заявок на участь у виставці. Наприклад, на великих виставках він закінчується, як правило, за 2, 3 або 5 міс. до початку роботи виставки.

4. Комплекс підготовчих організаційно-технічних заходів (розподіл виставкової площі між учасниками, визначення розмірів авансових платежів і т. д.).

5. Монтаж експозиції - повинен бути закінчений за 4$ год. до відкриття виставки,

6. Урочисте відкриття виставки й офіційний перегляд.

7. Відкриття виставки для відвідувачів.

8. Забезпечення робочої програми виставки.

9. Офіційне закриття виставки.

10. Демонтаж виставкової експозиції.

11. Підбиття підсумків виставки.

Виставки функціонують за рахунок грошових надходжень, а саме:

• від внесків її учасників;

• вхідної плати відвідувачів;

• посередницьких послуг;

• оплати реклами;

• здачі в оренду експозиційної площі;

• видань комерційно-інформаційних матеріалів;

• замовлень на художнє оздоблення роботи;

• видавничої діяльності;

• коштів, що надійшли за договорами з вищими організаціями.

Організатори виставки можуть встановлювати терміни відмови від участі у виставці і повернення реєстраційних внесків. Наприклад, якщо учасник відмовляється від участі за 15 днів до її початку, то йому повертається 100% реєстраційного збору, а якщо пізніше за встановлений термін - внесок не повертається.

Для участі у виставці учасник повинен подати організаторам заявку на участь (зміст заявки аналогічний заявці на участь у ярмарку).

У середньому витрати великих фірм у виставкових заходах складають 5-30% усіх засобів, що витрачаються на маркетингові комунікації. Причому, для тих підприємств, що виробляють товари народного споживання, цей показник дещо нижчий (5-10%), а для виробників засобів виробництва - вище - 30-35%.

Типова структура витрат на участь у виставці виглядає таким чином:

• орендна плата -15-20%;

• монтаж експозиції - 40-50%;

• демонтаж експозиції - 5-10%;

• витрати на рекламоносії - 5-10%;

• представницькі витрати - 15-25%.

У період формування ринкових відносин потреба в проведенні виставок пояснюється рядом причин:

1) виставки сприяють формуванню нових контактів між підприємствами;

2) саме виставки сьогодні, як ніколи, сприяють ознайомленню з новим видом продукції, технологіями;

3) при зменшенні ролі адміністративного управління виставки виступають інструментом аналізу і формування рівня якості і цін виготовленої продукції.

В організації виставок і ярмарків є багато проблем, обумовлених наступним:

1) слабким розвитком інфраструктури ринку;

2) недостатньою кількістю виставкових площ та їх непристосованістю для проведення виставково-ярмаркових заходів;

3) відсутністю (певною мірою) досвіду.

Всі перераховані проблеми посилюються також загальним спадом в економіці.

Основні недоліки сучасних виставок і ярмарків можна поділити на три групи:

1) фінансово-економічні;

2) організаційні;

3) сервісно-побутові.

1. Фахівці пов’язують фінансово-економічні недоліки, головним чином, з інфляцією. Витрати за оренду приміщення, транспорт, навантажувально-розвантажувальні засоби, охорону, рекламу, оформлювальні та інші послуги значно зростають порівняно раніше встановленими розцінками.

2. Можна виділити дві групи організаційних проблем, характерних для проведення будь-якої виставки і пов’язаних з підготовчим періодом, що передує проведенню виставки, й активністю учасників під час роботи виставки, а також проведення супутніх заходів (конкурсів, семінарів, зустрічей). Аналіз роботи виставок (і ярмарків) показує, що в підготовчий період повинна бути істотно активізована роль рекламної кампанії, направленої на своєчасне доведення інформації до зацікавлених підприємств і фізичних осіб. У цей період важливо розробити реальний обґрунтований кошторис доходів і витрат, врахувати всі майбутні витрати. Під час виставки (ярмарки) організатори повинні сприяти активності учасників. Для цього необхідно продумати механізм пільг і заохочення.

3. Дуже велику роль відіграють недоліки в належному рівні сервісно-побутового обслуговування: приміщення недостатньо пристосовані, устаткування не трансформоване і не мобільне, відсутні додаткові сервісно-побутові пристосування, меблі, належним чином не організований зв’язок.

Ярмарки і виставки як одна з форм забезпечення діяльності підприємств на товарному ринку мають хороші перспективи в умовах ринкової економіки.

Особливості розвитку ярмарків і виставок в даний час визначаються мірою просування ринкових реформ. Тільки в умовах ринкового господарства і наявності на ринку підприємств, здатних самостійно встановлювати і розвивати господарські зв’язки, керуючись при цьому критеріями вигідності, оптові ярмарки і виставки можуть стати максимально ефективними.

Формування ринкової інфраструктури сприяє розвитку спеціалізованих виставок і ярмарків, що забезпечують розширення обсягів пропонованої продукції однієї товарної групи.

Поява на ринку нових суб’єктів, що пропонують споживачу аналогічні товари та послуги, робить необхідним проведення виставок-продажів, де споживачі можуть ознайомитися з продукцією всіх виробників, що пропонують дані товари, порівняти їх якісні характеристики.

Зведення товарів і послуг конкуруючих фірм в одному місці і в один час, наявність у них однакових умов для представлення власної продукції, залучення шляхом широкого інформування максимального числа потенційних споживачів даної продукції - це чинники, дозволяють вважати, що ярмарки і виставки досить перспективні в майбутньому і можуть стати важливою ланкою в інфраструктурі ринкової економіки.

9.4. Оптові продовольчі ринки в комплексі інфраструктури товарного ринку

Оптові продовольчі ринки (ОПР) - це місце купівлі-продажу конкурентоспроможної сільськогосподарської сировини і продовольства оптовими і роздрібними торговельними підприємствами і приватними торговцями.

Наявність оптових продовольчих ринків дозволяє:

1) підвищити економічну ефективність розподільчої мережі за рахунок оптимізації вантажопотоків;

2) підтримати вітчизняного товаровиробника;

3) раціонально використовувати сховища і складські приміщення, скорочувати втрати продукції і витрати обігу;

4) локалізувати тіньову торгівлю і тим самим збільшити надходження податкових відрахувань до бюджету держави;

5) здійснювати жорсткий контроль за якістю товарів;

6) забезпечувати суб’єктів ринку інформацією про попит і пропозицію в регіоні;

7) створювати нові робочі місця.

Продукти, що поставляються в місто через такі ринки, обходяться покупцю значно дешевше, ніж за схемою постачання продовольством, що склалася через посередників.

Основні завдання створюваних оптових продовольчих ринків включають наступне:

1) відновлення міжрегіональних господарських зв’язків, що дозволяє здійснювати інформаційну взаємодію всіх ринків;

2) формування цінової політики, що полягає у визначенні та встановленні такої ціни, яка, з одного боку, достатня для покриття виробничих витрат, а з іншого - прийнятна для споживача;

3) протидію проникненню кримінальних структур.

Оптовий продовольчий ринок відрізняється від оптово-роздрібних ринків наступними моментами:

1) він припускає розвинену інфраструктуру, і відпуск продукції на ньому здійснюється в обсязі не менш певного мінімуму - один ящик, один мішок і т. д.;

2) фізичні особи на оптовий ринок не допускаються;

3) всі операції, зокрема банківські, щодо збору податків та інші здійснюються на оптовому продовольчому ринку за безготівковим розрахунком із застосуванням нових форм фінансових розрахунків.

У виробника в рамках оптового ринку з’являється можливість отримання прибутку не за рахунок підвищення ціни, а за рахунок збільшення товарообігу. Це служить нормою ринкової економіки.

Оптовик є ключовою фігурою на оптовому ринку і сполучною ланкою між виробником і оптовим покупцем. Робота в системі оптового ринку дає йому наступні вигоди: з’являється можливість закупівлі товарів великими партіями і в широкому асортименті, що дозволяє раціональніше використати складські приміщення і торгові площі, підвищити товарооборотність, скоротити транспортні витрати і тим самим збільшити прибуток.

Оптовий покупець має можливість купувати на оптовому продовольчому ринку товари дрібними партіями і в асортименті щодня, виключаючи необхідність створення товарних запасів і скорочуючи тим самим відвернення оборотних грошових коштів до мінімуму.

Джерелами надходження доходів для оптового продовольчого ринку є:

1) орендні платежі за надання приміщень і офісів фірмам, що надають на ринку різного роду додаткові послуги;

2) членські внески учасників ринку;

3) орендні платежі, що одержуються від оптовиків за торгові і складські приміщення;

4) надходження від сертифікації якості продукції;

5) платежі за упаковку та сортування продукції;

6) платежі за надані транспортні послуги на території ринку.

Залежно від спеціалізації оптові продовольчі ринки можуть бути універсальними і спеціалізованими. Універсальні ринки найбільш поширені, особливо при невеликих обсягах передбачуваних операцій.

Залежно від призначення можна виділити оптові продовольчі ринки для продавців, мета яких - збут досить великих партій сільськогосподарської продукції.

На оптовому ринку передбачається павільйонно-секційна організація торгового процесу. Місцем проведення оптових торгів є торговий зал оптового ринку

За формами участі оптовий продовольчий ринок надає можливість ведення оптових торгів на основі:

1) довгострокової оренди продавцем місця в торговому залі;

2) короткострокової оренди необхідних торгових площ;

3) разової участі в оптових торгах зі щоденною оплатою вартості торгового місця або спеціального ринкового мита, диференційованого за видами товару і сплачуваного з обороту.

Орендарями торгових місць на оптовому ринку не обов’язково можуть бути власники товарів. Передбачається можливість оренди торгових місць агентами власників, комісіонерами, іншими посередниками.

Оптові торги проводяться, як правило, на підставі приватних угод продавця і покупця. В окремих випадках оптові торги можуть бути проведені на підставі аукціону або конкурсу.

Право продажу оптових партій товарів номенклатури оптового продовольчого ринку надається зареєстрованим на ньому продавцям за умови пред’явлення ліцензії на ведення торговельної діяльності і документів, що підтверджують якість товарів, що реалізуються.

До учасників торгів на оптовому ринку належать:

1) власники товарів (виробники, оптові підприємства, посередники) або повноважні представники, що мають право впливу торгових операцій на ринку (продавці);

2) роздрібні торговельні і інші підприємницькі структури, що мають доступ на оптовий ринок як покупці;

3) персонал оптового ринку, що бере участь у формуванні торгових операцій безпосередньо в товарних секціях. Персонал ринку не має права здійснювати операції, втручатися в процес ведення торгів.

Сучасний оптовий продовольчий ринок повинен мати:

• господарство;

• холодильне устаткування;

• лабораторію якості товарної продукції;

• підготовчий цех:

- виробництво харчового льоду;

- оброблення, обробка, розфасовка м’яса, риби, птиці;

- обробка, калібрування і підготовка до продажу овочів, фруктів;

- виробництво і підготовка до продажу напівфабрикатів;.

• цехи з ремонту тари, стелажів, піддонів, ватів, приладів, холодильників, дрібного ремонту автомобілів, мотоциклів, підйомно-транспортних машин і механізмів;

• цех з фасування, упаковки - та комплектації товарних партій;

• гаражі, обладнані стоянками для автомобілів продавців і покупців;

• відповідні під’їзні шляхи;

• необхідні інженерні комунікації;

• протипожежне устаткування;

• медичний пункт з аптекою;

• інформаційно-рекламний і консультаційний центр;

• відділення банку і страхової компанії;

• вузол зв’язку;

• готель або гуртожиток;

• їдальню (кафе, бар);

• охорону та службу безпеки.

Усі відносини підприємницьких структур, що працюють на оптовому продовольчому ринку, з його адміністрацією будуються на договірній основі; відносини продавців з адміністрацією ринку регулюються договором оренди.

До продажу на оптовому продовольчому ринку допускаються товари, що пройшли перевірку якості. Якість товарів повинна відповідати вимогам діючих ГОСТів, ТУ і підтверджуватися сертифікатами відповідності якості.

Адміністрація оптового продовольчого ринку повинна забезпечувати відповідні умови для нормальних торгів, не втручаючись у процес їх ведення, здійснювати контроль за дотриманням правил торгівлі, надавати нормальні умови для роботи співробітникам і державній інспекції з торгівлі, якості товарів і захисту прав споживачів, органів санітарно-епідеміологічного нагляду, комітету із стандартизації і метрології, адміністрації району, міста, представникам громадськості.